Володимир Прокопів
Сьогодні Львів є, безперечно, українським містом. Його ж історія тісно переплетена з поляками. Однак, якщо брати архітектурний вигляд міста, то його, очевидно, слід вважати австрійським, оскільки саме за австрійської влади збудовано більшість пам’яток архітектури Львова, а також закладено сквери, парки та й просто прокладено вулиці. Тому цікаво ж з’ясувати, а яким Львів був до приходу австрійців, і яким він став у перші роки нової влади.
Імператор Йосиф II
1772 року відбувається перший поділ Польщі, за яким Галичина разом зі Львовом дісталася імперії Габсбургів. Для самої Польщі це звісно була трагедія, однак для самого Львова така зміна влади була позитивним явищем. Адже, на цей час наше місто перебувало у вкрай занепалому стані. Річ у тім, що місто ніяк не могло оговтатись від подій 1704 року, коли воно було взяте шведами, яким довелося заплатити величезний викуп. Оскільки Львів мав магдебурзьке право, тобто був самоуправним містом, то й проблема його відбудови, відновлення казни було справою самих містян, а не королівства.
Вигляд Львова напередодні 1772 року на пластичній панорамі І.Качора
Уже 1773 року новоприлучені землі вирушив оглянути сам імператор Йосиф II. Місто справило на нього двояке враження. Перед собою монарх побачив по факту ще середньовічне місто, при тому, що це вже був кінець XVIII ст. Середмістя ще досі було обнесене середньовічними оборонними мурами, які, однак, уже були не потрібні, та ще й частково поруйновані, оскільки після війни зі шведами місто навіть не мало коштів їх відновити. Вулиці середмістя теж не викликали захоплення – бруківки на більшості з них ще не було, каналізації як такої теж, тож тут панувала багнюка. Та ще й така добряча, що навіть віз імператора, який тягло аж 6 коней погруз у цьому багні настільки, що монарха довелося нести до Ратуші на руках, а віз витягувати кількома волами.
Стрийське кладовище – одне з чотирьох цвинтарів Львова, відкритих після розпорядження Йосифа II. Фото кінця XIX – поч. XX ст.
Побачивши такий стан справ австрійська влада взялась реформувати Львів, і в першу чергу його зовнішній вигляд та санітарний стан. Було віддано розпорядження розібрати непотрібні оборонні мури. Це давало змогу розширити місто та знівелювати поділ на середмістя та передмістя. Матеріал, з якого були зведені мури, ставав сировиною для будівництва нових будівель у Львові. Аби звільнити вулиці міста від багнюки була видана заборона виливати нечистоти прямо на вулиці. Крім цього, більшість вуличок було покрито бруківкою. Ще одне санітарне нововведення стосувалося цвинтарів. До приходу австрійців кладовища існували при церквах та монастирях, де вони були хаотично розміщенні та вже добряче переповненні. Коли Полтва виходила з берегів, а таке траплялось доволі часто, бувало й таке, що по вулицях Львова можна було вгледіти плаваючі домовини. Тому Йосиф II видав заборону на поховання в межах міста та дав розпорядження до магістрату, щодо створення 4 нових заміських цвинтарів. Місто трохи тягнуло з цією справою, однак вже у 1786 році було відкрито Стрийське, Городоцьке, Жовківське та Личаківське кладовища.
Колишній монастир Тринітаріїв, в котрому розмістився нововідкритий в 1784 році Львівський університет. Гравюра 1850 року
Однак не тільки зовнішній вигляд міста хвилював австрійських монархів. В рамках політики освіченого абсолютизму відбувались зміни в культурній, духовній та освітній сферах. В першу чергу була проведена касаційна реформа, за якою ті монастирі, що не займалися просвітницькою діяльністю чи не могли її підтвердити, закривалися, а їхнє майно передавалося шпиталям, в’язницям, освітнім закладам чи використовувалось як адміністративні установи. У Львові Йосифінська касата стосувалася найбільше таких орденів як домініканці, які володіли чи не найбільшими землями й майном у Львові, францисканців, тринітаріїв та навіть єзуїтів. Останні хоча й займалися просвітництвом, однак їхній орден було скасовано в 1773 році. Таким чином припинив діяльність й Львівський університет, яким вони опікувались. Зазначимо одразу, що вже в 1784 році указом Йосифа II у Львові було відкрито новий університет, незалежний від єзуїтів, який отримав у своє розпорядження будівлі колишнього монастиря Тринітаріїв.
Семінарія Святого Духа, котру було відкрито у 1783 році
Може скластись певне враження, що австрійські правителі надсилали до Львова одні заборони. Однак це не так. Навпаки, багато нововведень слід пов’язувати саме з приходом австрійської влади. Наприклад, відновлення в 1772 році діяльності регулярної пошти, яка розмістилась у палаці Бельських на площі Галицькій. Рік потому у Львові було відкрито Медичну колегію, яка у 1784 році увійшла до складу Львівського університету. У тому ж 1773 році, задля належного відпочинку громадян, було запроваджено обов’язковий вихідний день в неділю та 16 святкових днів на рік.
Готель «Англійський», що був відкритий в перебудованому приміщенні готелю «Під римським Цезарем». Фото 1870 рр.
В рамках шкільної реформи у Львові, в 1774 році з’явилися одно-, три- та чотирикласні школи. А вже через десять років було відкрито навіть першу гімназію — Академічну. Певний здобуток отримали й греко-католики — у 1783 році їм дозволили відкрити духовну семінарію та надали для цього колишні приміщення домініканців на вулиці Коперника.
Перший Львівський театр у приміщенні колишнього монастиря францисканців. Малюнок Герштенбергер 1805 року
Зміни та нові започаткування у Львові ініціювались не тільки з боку влади. Самі містяни вирішили використати новий потенціал міста та заробити на цьому гроші. Наприклад, у 1776 році в приміщенні колишнього костелу Францисканців по вулиці Театральній почав діяти перший міський театр Львова. У 1785 році підприємець Йоганн Прешель спорудив перший львівський готель, який вважається також найстарішим на території сучасної України. Розташовувалась ця споруда на сучасному проспекті Свободи, на місці будівлі Етнографічного музею. Для його зведення було використано матеріали з розібраного Шпиталю св. Духа, що розташовувався на теперішній площі І.Підкови. Протягом 1784–1785 років на замовлення підприємця Йогана Гехта архітектор Карл Мерц спорудив перше львівське казино, відоме як казино Гехта. Розташовувалося воно біля єзуїтського саду (парк Франка), на місці теперішнього Головного корпусу Львівського університету. Приблизно у ці ж роки на Збоїщах було відкрито перший кегельбан. Точної дати його заснування невідомо, однак на час візиту Йосипа II до Львова у 1787 році він уже грав у корчмі на Збоїщах у кеглі.
Казино Гехта, збудоване у 1784–1785 рр. Фото 1860-х рр.
Отож, галичани, а в їх числі й львів’яни, не дарма поставились прихильно чи принаймні не вороже до австрійської влади, яка прийшла до Львова у 1772 році. Завдяки реформам австрійських імператорів, здобуткам західного світу, що прийшли до міста разом з австрійкою культурою Львів почав перетворюватися з середньовічного зубожілого міста у розвинене модерне місто, яке стало швидко розвиватись та розбудовуватись, приваблюючи до себе гостей з цілої імперії.
Джерела
- Котлобулатова І. Дати і події в історії Львова. – Львів, 2009.
- Котлабулатова І. Львів на фотографіях 1860 – 2006. Львів: Центр Європи, 2006
- Котлобулатова І. Львів на фотографії-2: 1860-2011. – Львів, 2011
- Маценко Г. Славетні гості Львова. – Львів, 2010
- Крип’якевич І. Історичні проходи по Львову
Оприлюднено на сайті «Фотографії старого Львова»: http://photo-lviv.in.ua/yak-zminyvsya-lviv-z-pryhodom-avstrijskoji-vlady/