Духовний хрест заслуг

---

Gestliches Verdienstkreuz

Духовна служба в австрійських сухопутних військах і військово-морському флоті завжди займала чільне місце в турботі про солдатів. Обов’язком священиків, офіційно званих «польовими капеланами» (Feldkurat), була щоденна турбота про духовне життя довірених їм чоловіків, а у випадку військового конфлікту – безпосередня служба прямо на полі бою, часто з ризиком для власного життя.

Командування армії добре усвідомлювало важливість військових священиків, тому Австрія однією з перших держав запровадила офіційну нагороду, призначену саме для цієї групи військовослужбовців.

«Хрест для військових священиків» (Kreuz für Militärgeistliche) був заснований імператором Францом II 23 листопада 1801 року, і він став першою неорденською нагородою монархії у формі хреста (Měřička 1974, 1976). Згідно зі статутом, виданим 11 грудня того ж року (дивись далі), було вирішено нагороджувати золотими та срібними хрестами, причому 1-й ступінь, золотий хрест, був призначений для тих священиків, які відмінно та з ризиком для життя виконали свій обов’язок з військового душпастирства, включаючи турботу, на полі бою, а також іншим чином перед обличчям ворога. Срібним хрестом нагороджували за виняткову духовну опіку, взірцеве піднесення бойового духу підрозділів та за особисту участь у бою. Польові капелани, до того часу нагороджені «Почесною медаллю за заслуги», мали можливість попросити про заміну медалі на хрест. 9 травня 1911 року назву нагороди було змінено на «Духовний хрест заслуг» (Gestliches Verdienstkreuz), поділений на I та II клас, тобто золотий та срібний хрести. Вимоги для його отримання залишилися без змін.

Сама нагорода являла собою порожнистий латинський хрест із завершеннями у вигляді листка конюшини, виготовлений із золота вагою 6 дукатів (близько 21 г) або срібла (вага близько 17 г), висотою приблизно 58 мм та шириною близько 50 мм. У центрі хреста розміщувався круглий медальйон, покритий синьою емаллю, з написом «PUS/MERITIS» (Благочестивим заслугам), у золотого хреста з золотим текстом, у срібного хреста — зі срібним.

З 1859 року у зовнішньому вигляді центрального медальйона було внесено зміну: у золотого хреста медальйон відтепер покривався білою емаллю із золотим написом, у срібного хреста — як і раніше синьою емаллю зі срібним написом.

Від дати заснування до 1911 року «Золотий хрест заслуг» був вручений цим чоловікам — польовим та гарнізонним капеланам — за військову духовну опіку (за абеткою, в дужках країна військової кампанії або битва та рік нагородження):

1. Josef Aksanovic (Італія, 1848–1849),
2. Johann Baldauf (Тіроль, 1848),
3. Karl Bancalari (Сольферіно, 1859),
4. Josef Bednarovič (Італія, 1848–1849),
5. Georg von Bojtor (Італія, 1848–1849),
6. Adolf Czerhas (Італія, 1848–1849),
7. Anton Czerny (Пруссія, 1866),
8. Dionys Cserveny (Арбуґуано, 1859),
9. Thomas Fabian (Боснія і Герцеговина, 1878),
10. Didabus Fanisovich (Італія, 1848–1849),
11. Josef Franz, (Угорщина, 1848–1849),
12. Peter Gessiorowski (Угорщина, 1848–1849),
13. Johann von Goldberg (повстання у Відні, 1848),
14. Karl Grohmann (Франція, 1814),
15. Johann Guszkiewicz (Данія, 1864),
16. Franz Hinovsky (Угорщина, 1848–1849),
17. Bernhard Hroinatter (Асперн, 1809),
18. Johann Klerz (Італія, 1848–1849),
19. Ludwig Kiss (Пруссія, 1866),
20. Wenzel Kirchner (Пруссія, 1866),
21. Nicefor Kriss (Угорщина, 1848–1849),
22. Karl von Knebelsberg (Франція 1797),
23. Michail Kutuzow (Італія, 1848–1849),
24. Augustin Landt (Італія, 1848–1849),
25. Franz Laurentschitsch (Італія, 1848–1849),
26. Klement Litynski (Маджента, 1859),
27. Josef Mashizh (Італія, 1848–1849),
28. Johann Michal (Італія, 1848–1849),
29. Albert Milecetich (Лісса, 1866),
30. Bartolomeo Molnar-Veit (Італія, 1859),
31. Wenzel Môstl (Італія, 1848–1849),
32. Josef Nagy (Кульм, 1813),
33. Franz Ponocny (Угорщина, 1848–1849),
34. Sabas Poppovicia (Італія, 1859),
35. Karl Pospischel (Італія, 1859),
36. Johann Pospischill (Пруссія, 1866),
37. Johann Putscher (Франція, 1797),
38. Michael Rapp (Франція, 1797),
39. Dr. Anton Rocei (Італія, 1859),
40. Matthias Sablic (Гельголанд, 1864),
41. Karl Salzmann (Пруссія, 1866),
42. Stephan Schaffner (Італія, 1848–1849),
43. Josef Schmalzl (Італія, 1848–1849),
44. Josef Seidl (Сольферіно, 1859),
45. Alexander Schmid (Італія, 1859),
46. Jakob Schmidt (Італія, 1859),
47. Franz Sitarski (Пруссія, 1866),
48. барон Maximilian von Somerau (Франція, 1809),
49. Josef Sulak (Сольферіно, 1859),
50. Johann Szuphay (Італія, 1859),
51. Hugo Suschitzky (Угорщина, 1848–1849),
52. Dionys Thalson (Італія, 1859),
53. Franz Tscharmann (Італія, 1859),
54. Johann Tribaltschik (Сольферіно, 1859),
55. Robert Trykall (Італія, 1859),
56. Gustav Turinsky (Італія, 1848–1849),
57. Johann Wichta (Італія, 1859),
58. Anton Wolf (Італія, 1859),
59. Nikolaus Zitz (Італія, 1859)
60. Martin Zotterer (Тіроль, 1848).

Крім того, в обмін на отримані «Золоті почесні медалі», додатково отримали «Золотий хрест заслуг для духовенства»:

1. Cesar Czeuker (Франція, 1794),
2. Josef Hotze (Франція, 1799),
3. Johann Kovalik (Франція 1799)
4. Anton Sicherer (Франція 1794).

З зазначеного періоду носіями одразу «Золотого» та «Срібного хреста заслуг для духовенства» стали чотири польові капелани:

1. Wenzel Kirchner («Срібний» — Італія, 1859, «Золотий» — Пруссія, 1866),
2. Josef Nagy («Срібний» — Дрезден, 1812, «Золотий» — Кульм, 1813),
3. Dionys Thalson («Срібний» — Франція, 1813, «Золотий» — Італія, 1859)
4. Anton Wolf («Срібний» — Італія, 1848–1849, «Золотий» — 1859).

За той же період 1801–1911 років було вручено всього 55 «Срібних хрестів заслуг для духовенства», тобто на девʼять менше, ніж «Золотих».

Спочатку хрест носили на нагрудній стрічці білого кольору з трьома ширшими червоними поздовжніми смугами. Після 1911 року хрест на цій стрічці вручався вже лише за заслуги, здобуті під час війни, заслуги в мирний час відрізнялися стрічкою чисто білого кольору. Стрічки складали у звичайний трикутник, і після коронації імператора Карла під час Першої світової війни можна було відрізнити заслуги, здобуті перед обличчям ворога, розміщенням золотих схрещених мечів на стрічці хреста.

Ситуація з кількістю вручених золотих і срібних хрестів різко змінилася під час Першої світової війни, коли золотих хрестів було вручено лише девʼять штук, тоді як срібних — 1935. Носіями цих «Золотих хрестів заслуг для духовенства» були:

1. Emmerich Bjelik, апостольський польовий вікарій та єпископ (1915),
2. Andreas Vagas, польовий суперіор 1-го класу (1915),
3. Viktor Varady, (польовий суперіор 1-го класу (1915),
4. Paul Boldea, греко-католицький польовий священик (1916),
5. Jan Korsic, морський суперіор (1916),
6. Leonard Rendl, польовий консисторіальний директор при апостольському вікаріаті (1916),
7. Князь Max Sachsen, доктор богослов’я (1917),
8. Stephan Proskurnicki, греко-католицький польовий священник, носій «Срібного хреста» з 1915 року, загинув 1917 року,
9. Franz Josef Hámmerle, польовий курат («Срібний хрест» з 1915 року, загинув 1918) (Ludwigstorjf 1991).

Носіїв «Золотих хрестів заслуг для духовенства» з періоду після 1911 року можна було знайти серед живих практично лише серед представників найвищого духовного управління збройних сил монархії — апостольських польових вікаріїв, польових консисторіальних директорів та польових суперіорів, не рахуючи двох нагороджених польових куратів in memoriam, тоді як «Срібні хрести» найчастіше вручалися рядовим польовим капеланам.

Отже, від 1801 року до кінця існування монархії було вручено загалом 73 золотих хрести та 1990 срібних. Сьогодні «Срібний Духовний хрест заслуг» належить до рідкісних нагород, а «Золотий хрест» — до цілком виняткових.

Інформація з книги Ivan Koláčný «RADY A VYZNAMENÁNÍ Habsburské monarchie» (Nakladatelství Elka Press, Praha 2006), стор. 199–201.

---

Статут «Духовного хреста заслуг»

Засновано 23 листопада 1801 року імператором Францом для військових священників як відзнаку замість почесної медалі за заслуги перед обличчям ворога. Цей «Духовний Хрест Заслуг» поділяється на два класи: золотий та срібний. Він має форму Хреста Страстей із завершеннями у вигляді листка конюшини, з відповідно білим та синім кольорами центрального медальйона, на кожній стороні якого розміщено золотий напис: «PIIS MERITISъ (За благочестиві заслуги). Стрічка біла з трьома червоними смугами.

Ті військові священники, які на момент заснування цього хреста «За заслуги» вже володіли почесною медаллю, після її повернення отримували нову відзнаку.

У 1911 році Його Величність постановив:

Золотий «Духовний Хрест Заслуг» отримує найменування «Духовний Хрест Заслуг 1-го класу», а срібний «Духовний Хрест Заслуг» — найменування «Духовний Хрест Заслуг 2-го класу».

Стрічка біла; за військові заслуги — біло-червона.

СТАТУТ

Декрет придворної канцелярії від 11 грудня 1801 року, на підставі Найвищого Рішення від 23 листопада 1801 року.

Його Величність ухвалив відзначати офіційним почесним знаком також і видатні діяння військового духовенства. При цьому було зазначено, що ці духовні особи, як засвідчив досвід останньої війни, мали змогу проявити себе у двох видах заслуг:

По-перше, у неухильному, пов’язаному з небезпекою виконанні свого обов’язку з духовної опіки над військовослужбовцями на полі бою, або (по-друге) в особистій участі в бою, при безпосередньому контакті з противником, шляхом особистих дій проти ворога у вигляді командування та натхнення до бою бойових підрозділів.

Для нагородження за перший вид заслуг Його Величність повелів виготовити золоті та срібні Хрести Заслуг з написом PIIS MERITIS, які наказано носити на біло-червоних смугастих стрічках.

Другому ж виду заслуг присвячуються вже існуючи золоті та срібні Почесні Медалі, які, однак, повинні тепер носитися також на біло-червоній смугастій стрічці.

Усе вищезазначене буде доведено до відома командувань з приміткою, що хоча нагородження як хрестом, так і медалями, не пов’язане з підвищенням грошового забезпечення нагородженого, але Його Величність схильний рекомендувати розглядати це нагородження як перевагу при визначенні придворно-політичної позиції нагородженого.

ДОПОВНЕННЯ

Його Імператорська та Королівська Апостольська Величність своїм Найвищим Указом від 9 травня 1911 року милостиво затвердив наступні положення для Духовного Хреста Заслуг “PIIS MERITIS”, що набирають чинності негайно.

Положення для «Духовного Хреста Заслуг “PIIS MERITIS”»

Золотий Духовний Хрест Заслуг отримує найменування «Духовного Хреста Заслуг 1-го класу», а срібний — «2-го класу».

Ці хрести будуть тепер видаватися не лише за пов’язані з небезпекою на полі бою заслуги у воєнний час, але й, у виняткових випадках, також і за багаторічну видатну діяльність з духовної опіки над військовослужбовцями у мирний час.

Отримані за військові заслуги перед обличчям ворога хрести повинні носитися, як і раніше, на біло-червоній смугастій стрічці.

Хрести ж, отримані за заслуги у мирний час, — на білій стрічці.

«Духовні Хрести Заслуг» 1-го та 2-го класів займають місце у табелі про ранги безпосередньо після «Військового Хреста Заслуг», причому Духовні Хрести «воєнного часу» — перед Хрестами «мирного часу».

У випадку смерті нагородженого або позбавлення його права носіння хреста за вироком суду, нагорода повинна бути повернута службовими каналами до Військового Міністерства для подальшої передачі на зберігання до відомства Оберсткаммерерамту, відповідального за всі справи «Духовного Хреста Заслуг».

---

Награда из коллекции Филиппа Кузнецова (Чехия):

«Духовный Крест Заслуг Второй степени на Красно-белой ленте»