Кавалерійська шабля зразка 1869 року %

Кавалерійська шабля M.1869 була частиною нової організації імператорсько-королівської (k.k.) кавалерії у 1869 році, яка нарешті остаточно об’єднала важку та легку кавалерії.

: Драгун із солдатською шаблею зразка 1869 року (близько 1880 року).

Це включало введення другої уніфікованої моделі кавалерійської шаблі, першою з яких була M.1845. 7 червня 1869 року під час аудієнції в імператора військовий міністр визначив найважливіші конструктивні особливості нової кавалерійської шаблі та представив зразок, виготовлений за наступними специфікаціями (ÖSTA/KA/MKSM 90 – 3/2 ex 1869):

нова шабля мала бути не важчою за шаблю легкої кавалерії M.1861,
численні перфорації на ефесі («кошику») слід замінити кількома дренажними отворами,
ефес більше не повинен бути литим, а виготовлятися з пластичної, але одночасно твердої листової бессемерівської сталі,
шкіру на руків’ї слід замінити на міцнішу риб’ячу шкіру,
піхви мали бути виготовлені з бессемерівської сталі.

Імператор відмовився приймати рішення та попросив міністра зібрати комісію для визначення остаточних характеристик нової моделі. Комісія з високопоставлених кавалерійських офіцерів, серед яких були полковники (Oberst) граф Пеячевич (Pejacsevich), барон фон Рамберг (Freiherr von Ramberg), фон Майноні (von Mainoni), граф Дегенфельд (Degenfeld) та підполковник (Oberstleutnant) барон фон Гопфґартен (Freiherr von Hopfgarten), принципово прийняла представлену модель, але врешті-решт відхилила пропозицію щодо зміни кріплень для носіння. Протокол був представлений імператору, який схвалив видачу шаблі всім кінним підрозділам, озброєним шаблями, і наказав поступово впроваджувати їх для заміни старих моделей. Ефес кавалерійської офіцерської шаблі M.1869 зазвичай мав сім дренажних отворів, тоді як солдатська шабля мала лише два. Хоча офіцерська модель була витонченішою та легшою за солдатську, вона була дещо важчою за свою попередницю — офіцерську шаблю M.1861.

Технічні характеристики

Вид зброї: кіннота, артилерія (кінаа та ті в пішій, хто був верхи), обоз
Ранг: нижні чини, офіцери
Модель: M.1869
Загальна довжина: 1036 мм
Загальна вага (вкл. з піхвами): 2040 г

Ефес

Залізо
Напів-корзина

Перетин леза

Лезо

Довжина клинка: 848 мм
Ширина клинка: 36 мм
Вигин: 15 мм
Клеймо приналежності до військової частини: так
Клеймо приймання на озброєння: так

Носіння

Піхви: залізо

Кавалерійська солдатська шабля зразка 1869 року (стандартна модель)

: Креслення кавалерійської солдатської шаблі M.1869. З усіх ракурсів особливо чітко показано ефес, а також шкіряний темляк на зап’ястя та спосіб кріплення унтер-офіцерського темляка до шаблі.

: Частина конструкторського креслення солдатської шаблі моделі 1869 року («Інструкція з огляду, випробування та приймання кавалерійських, піхотних та піонерських шабель, що постачаються до імператорсько-королівської армії»).

: Улан у кавалерійській кепі та хутряній куртці, з шапкою (циліндричний головний убір) збоку, тримає солдатську шаблю M.1869.

Кавалерійська солдатська шабля M.1869 подібна до моделей M.1845 та M.1858, але була вдосконалена кількома способами. Ефес («кошик»), який раніше виливався з чавуну, тепер виготовлявся з міцної листової бессемерівської сталі, так само як і нові піхви. Це значно зменшило вагу шаблі. Ефес трохи вужчий і має сім симетрично просвердлених отворів. Показана шабля має численні клейма: «2 TD» (2-й дивізіон обозу), «E 758» (номер зброї на лезі та на піхвах), «Wn — Двоголовий орел — 99» та «Crasser» (постачальник), які вибиті на п’яті клинка.

Кавалерійська офіцерська шабля моделі 1869 року (полегшена конструкція)

Хоча продовження існування важкої та легкої версій шаблі M.1869 не передбачалося, офіцери використовували шаблі з особливо вузькими ефесами та клинками.

Ця шабля виглядає як стандартна модель, але є особливо легкою конструкцією офіцерської шаблі M.1869. На цій фотографії чітко видно червоний так званий «Stossfilz» (повстяне кільце, надіте на клинок для запобігання деренчанню).

Кавалерійська офіцерська шабля моделі 1869 року (стандартна модель)

: Лейтенант гусарського полку в парадній формі. При ньому кавалерійська офіцерська шабля зразка 1869 року з офіцерським темляком і плетеним повзунком (фотографія 1903 року).

Основною відмінністю між офіцерською та солдатською шаблями є декоративний рослинний орнамент на ефесі («кошику»). Руків’я обтягнуте риб’ячою шкірою та обмотане витим залізним дротом. Піхви такі ж, як і в солдатській моделі, за винятком того, що на верхній обоймиці немає гвинтів. Показана шабля нікельована, на клинку вибито «Solingen» та «Eisenhauer».

Кавалерійська офіцерська шабля зразка 1869 року (вишукано виготовлена подарункова шабля)

Ця чудова офіцерська шабля моделі 1869 року була виготовлена в Іспанії; на воронованому та частково позолоченому клинку міститься підпис «Artilleria Fabrica de Toledo, anno 1898». Це чудовий приклад досконалої багатовікової майстерності виробників зброї з Толедо, Іспанія. Ефес («кошик») виконаний у вигляді філігранної решітки з символічними хрестами та має посилення по краю у формі каната. У проміжках між хрестами встановлені округлі мідні заклепки. У голівку руків’я вмонтовано печатку з дев’ятипроменевою короною. На ефесі та клинку викарбувано напис «Duplice Honore Digni» (Гідний подвійної честі). Дерев’яне руків’я обтягнуте добірною шкірою ската та обмотане одинарним і витим дротом (HGM).

Кавалерійська офіцерська шабля моделі 1869 року (подарована імператором Вільгельмом II)

: Лейтенант гусарів угорського гонведу з офіцерською шаблею моделі 1869 року (близько 1900 року).

Німецький імператор Вільгельм II подарував цю шаблю полковнику Штьору (Oberst Ströhr), командиру 7-го імператорського та королівського гусарського полку спільного війська (k.u.k. Hussar Regiment No. 7), шефом якого він був. Залізний ефес («кошик») мідний та посріблений, на ньому розміщено медальйон із портретом імператора Вільгельма. На спинці руків’я вигравірувано монограму імператора. На клинку міститься напис: «Вільгельм II, німецький імператор і король Пруссії, на згадку про 100-річчя свого 7-го угорського гусарського полку / командиру, полковнику Штьору / 24 та 25 липня 1898 року» (HGM).

Кавалерійська офіцерська шабля, модель 1850/69 (варіант із ефесом «Святий Георгій»)

: Оберлейтенант уланів, прикомандирований до Генерального штабу (див. ад’ютантський шарф-пояс), у парадній формі.

Ця шабля має надзвичайно деталізований ефес («кошик»). Святий Георгій, що вражає змія, покровитель кавалерії, оточений граціозними виткими рослинами, увінчаними медальйоном із короною. На клинку міститься напис: «Ne bántsd a magyart!» (Ніколи не бийся з угорцями!) — «Noszlopi Noszlopy Gáspár hadnagy a m kir debreczeni 2 honvéd huszárezredben 1903» — (Лейтенант Гаспар Нослопі з Нослопі, 2-й королівський угорський гусарський полк із Дебрецена, 1903 рік). Ефес, що не має посиленого краю, нагадує кавалерійську офіцерську шаблю M.1850, проте клинок і руків’я такі ж, як у кавалерійської офіцерської шаблі моделі 1869 року (UAM).

Кавалерійська офіцерська шабля моделі 1869 року (варіант із ефесом «Святий Георгій»)

: Різні версії кавалерійських офіцерських шабель, які можна було замовити індивідуально у постачальника та на військовому складі «H. Schall and Son», Відень, 1907 рік.

Цю шаблю носив підполковник Вільгельм Доллінгер (Oberstleutnant Wilhelm Dollinger). На п’яті клинка витравлено ініціали та корону, а також вигравірувано написи «За Бога, Імператора та Вітчизну» та «Ярославські скачки з перешкодами 96/97».

Добірка клинків

Усі показані клинки належать до кавалерійської офіцерської шаблі моделі 1869 року. Виробники зброї виготовляли клинки з різноманітними написами та декорoм відповідно до побажань офіцера, який робив замовлення. Ці прикраси також суттєво відрізнялися за використаними матеріалами (полірована або нікельована сталь, дамаск, травлення, гравіювання, золота інкрустація тощо). Ефеси («кошики»), руків’я та планки також були багато декоровані.

Різні клинки, подаровані з нагоди випуску з Терезіанської військової академії

: Імператор Франц Йосиф I на змаганнях з верхової їзди (Campagne), близько 1910 року.

Молоді лейтенанти, які випускалися з Терезіанської військової академії (Theresianische Militärakademie) у Вінер-Нойштадті в день народження імператора, часто прикрашали свої шаблі святковими, багато декорованими клинками, які купували власним коштом. На всіх показаних тут гравіруваннях присутній девіз академії «Treu bis in den Tod» (Вірний до смерті) та дата народження імператора — 18 серпня.

Гравіювання на клинку (варіант)

Подарункова шабля з написом на клинку «На згадку про воєнний 1914 рік — Від військ B.M.P. 4/1.R.» (4-й бригадний склад боєприпасів).

Добірка клейм на клинку

: Інспекційне клеймо «Wn — Двоголовий орел — 97» та «k.u.k. Arsenal Probestempel» (Пробне клеймо імператорського та корорлівського арсеналу).

: Клинок від Александра П. Д. Люнешлосса, збройового майстра в Золінгені, близько 1820 року.

: Дамаський клинок від «Weyersberg und Stamm», Золінген, якості «Eisenhauer».

: Клинок із дамаської сталі з травленим та гравірованим орнаментом.

: Клинок «Рожевий дамаск», поставлений Карлом Крассером, придворним виробником зброї у Відні, виготовлений фірмою «Weyersberg und Stamm», Золінген, у якості «Eisenhauer».

: Клинок від придворного постачальника Штріберні у Відні якості «Eisenhauer».

: Клинок із дамаської сталі від Юнга.

: Клинок виробництва «Weyersberg, Kirschbaum and Co», Золінген.

: Клинок із дамаської сталі, поставлений придворною збройовою фабрикою Карла Крассера, Відень, виготовлений «Weyersberg und Stamm» у якості «Eisenhauer».

: Клинок із дамаської сталі, поставлений придворною збройовою фабрикою Карла Крассера, Відень, виготовлений «Weyersberg und Stamm» у якості «Eisenhauer».

: Різновид клейма майстрів на п’яті гравірованої та травленої кавалерійської офіцерської шаблі.

: Різновид клейма майстрів на п’яті гравірованої та травленої кавалерійської офіцерської шаблі.

: Титульна сторінка каталогу зброї фірми Едуарда Юнга, 1897 рік.

Різні клейма наносилися на п’яту клинка виробником клинка та постачальником, поряд із клеймом військової інспекції, наприклад, «Weyersberg und Co» як виробник клинка та «Carl Crasser, Hofwaffenfabrikant in Wien» як постачальник готової шаблі. Знак якості «Eisenhauer» міг використовуватися лише в тому випадку, якщо клинок не отримував пошкоджень або міток під час перерубання ним простого залізного цвяха.