Видача холодної зброї рядовому складу піхоти була значно обмежена унтер-офіцерами та деякими солдатськими спеціальностями ще з кінця XVIII століття, тому солдатська шабля зразка 1861 року (M.1861) була радше ознакою рангу у спеціалізованих сферах, ніж зброєю захисту.
Солдатська шабля M.1861 (у сучасній літературі цю шаблю часто називають M.1862, оскільки це був перший рік її видачі: Dolleczek Anton, Monographie der k.u.k. österr.-ung. Blanken und Ilandfeuer-Waffen. Kriegsmusik, Fahnen und Standarten seit Errichtung des stehenden Heeres bis zur Gegenwart, Wien 1896, S. 21) була впроваджена завдяки реорганізації холодної зброї в кавалерії у 1861 році Військове міністерство скликало високопоставлену комісію для з’ясування майбутнього забезпечення холодною зброєю не лише кавалерії, а й усіх інших видів зброї. Військовий міністр підсумував їхні висновки в імператорській заяві, яка містила дуже мало подробиць щодо піхотної шаблі. Дивно, але пропозиція замінити піхотну шаблю для всіх, крім унтер-офіцерів, на саперну шаблю була відхилена як надто дорога. З іншого боку чисто візуально тесак піонерів зразка 1853 року дійсно виглядає більш складним у виготовленні за прийняту на озброєння солдатську піхотну шаблю зразка 1861 року. Не маючи на руках економічну пропозицію по вартості виготовлення обох зразків, ми не можемо стверджувати, що прийняте рішення не було раціональним.
Згідно з правилами обмундирування (Adjustierungsvorschrift) 1910 року, піхотна шабля зразка 1861 року мала видаватися унтер-офіцерам розрахункових та медичних корпусів, полковим барабанщикам, збройовим майстрам (Waffenmeister), унтер-офіцерам та особовому складу піхотних кадетських та інших військових шкіл, усім чинам адміністрації речового забезпечення (Montur administration), полковим музикантам та персоналу з догляду за інвалідами.
Технічні характеристики
- Вид зброї: піхота
- Ранг: нижні чини
- Модель: M.1861
- Загальна довжина: 1035 мм
- Загальна вага (вкл. з піхвами): 795 г
-
Перетин леза піхотної шаблі зразка 1861 року
Ефес
- Коване залізо
- Дужка
- Лезо
- Довжина клинка: 643 мм
- Ширина клинка: 32 мм
- Вигин: 25 мм
- Клеймо приналежності до військової частини: ні
- Клеймо приймання на озброєння: так
- Носіння
- Піхви: залізо, шкіра
Шабля M.1861 мала ефес із кованого заліза. Захисна дужка лише злегка вигнута, чим відрізнялася від зразка M.1851, а руків’я було виготовлене з берези, обтягнутої телячою шкірою. Клинок виготовлений із пружинної сталі та мав доли з обох боків. Піхви виготовлені з чорненої шкіри із залізним гирлом та наконечником (Unteregger Fritz, Die Blankwaffen und deren Rüstungssorten im österreichischen Heer von 1860 bis 1918. ln: Militaria Austriaca, Bd. 2, Wien 1979, S. 40).
Варто зазначити, що видача солдатської шаблі M.1861 була далеко не послідовною. Наприклад, у 1910 році з’ясувалося, що фельдфебель-санітари австрійського ландверу (k.k. Landwehr) мали носити піхотну офіцерську шаблю, тоді як санітарний фельдфебель того ж рангу в спільній армії (k.u.k. Army) отримував солдатську шаблю. Оскільки офіцерська шабля мала видаватися лише унтер-офіцерам на фронті, ця невідповідність призводила до внутрішнього тертя. Запити на видачу піхотної офіцерської шаблі унтер-офіцерам інтендантських та медичних військ були відхилені начальником штабу Францом Конрадом фон Гетцендорфом.
Ще одним цікавим фактом є те, що в 1911 році розглядалося використання вкороченої піхотної шаблі M.1861 для військ, що мали вести війну в Альпах. Командування XIV корпусу подало запит на видачу вкороченої шаблі (подібної до тієї, що була у гірських військ ландверу) для III, XIV, XV та XVI корпусів. Загалом було видано та протестовано по 50 шабель на корпус. Не задокументовано, чи було це впроваджено офіційно, але у вересні 1911 року імператор заборонив випробування вкорочених шабель та видання будь-яких подібних наказів.
Шабля нижніх чинів піших частин зразка 1861 року (стандартна модель, також помилково відома колекціонерам як M.1862)
На цій шаблі на одному боці леза вигравірувано емблему кузні «Solingen» та літери «GG», на іншому — клеймо перевірки «GF» та зображення двоголого орла. Літери «GG» також знаходяться на нижній стороні гарди ефесу. Ціна цієї шаблі в 1862 році становила близько 3 гульденів. Циркуляр від 14 листопада 1876 року наказував захищати холодну зброю від іржі за допомогою очищеного гасу.
Унтер-офіцери поверхстрокової служби згрупувалися навколо «трофею» з гвинтівок, барабанів та труб, прикрашених полковим прапором. Вони носять шаблі зразка 1861 року на білих портупеях із замші.
Піхотний цугсфюрер із шаблею зразка 1861 року в чорній шкіряній лопаті для шаблі.
Піхотна шабля для штабсфюрера (Stabsführer), ренунгсфельдфебеля (Reehnungsfeldwebel), гільфсарбайтера (Hilfsarbeiter) та полкових музикантів. З регламенту однотроїв, екіпірування та озброєння (Adjustierungsvorschrift) австрійського ландверу 1871 року.
На цій фотографії зображено рядового у 1860-х роках, який носить піхотну шаблю на чорному лакованому ремінці «en cliarpe».
Креслення піхотної шаблі зразка 1861 року з жабкою та темляком (Portepee) унтер-офіцерів (ÖSTA/KA).
Цугсфюрер полкового оркестру (Musikzugsführer) тірольских єгерів (Tiroler Kaiseijäger) у парадній формі.
Піхотна шабля для унтер-офіцерів зразка 1861 року (спеціальна шабля для сержантів) — ця шабля пропонувалася в різних каталогах військових магазинів, таких як «E. Jung» 1897 року та «H. Schall & Sohn» 1907 року, як «Спеціальна шабля для піхотних сержантів» з офіцерською гардою та рукояткою, обтягнутими шкірою, та залізними нікельованими піхвами. Цей тип шаблі видавали музикантам полкових оркестрів (HGM).
Фельдфебель окрестру (Musiksfeldwebel) 34-го піхотного полку спільного війська, озброєний «спеціальною шаблею для унтер-офіцерів» (близько 1904 року).