Допризовна підготовка в Австро-Угорщині: середня школа

Дмитро Адаменко

Деякі напевно ще пам’ятають уроки початкової військової підготовки в радянських середніх школах, технікумах і ПТУ. Цей «винахід» сягає корінням у XIX століття, коли провідні європейські держави прагнули підготувати до військової служби максимальну кількість своїх підданих. Не була винятком і двоєдине монархія: в австрійських і угорських середніх школах були заведені уніформа та навчання кульової стрільби. До початку Першої світової війни близько 20% загальнодержавних потреб у новобранцях покривали юнаки, які пройшли допризовну підготовку. Які особливості допризовної підготовка школярів були саме в Австро-Угорщині?

У XIX сторіччі Австрійська імперія воювала нечасто та, зазвичай, невдало. Велика поразка від прусаків в 1866 році змусила імператора Франца Йосифа I та його соратників провести кардинальні реформи: в 1867 році держава формально розділилося на дві — Австрійську імперію й Угорське королівство, — а збройні сили перейшли до загальної військової повинності, багато в чому копіюючи прусську систему. Реформи торкнулися і допризовної військової підготовки, що була тісно пов’язана із середньою освітою.

Середня школа в Австро-Угорщині

Учень VIII класу гімназії

Учень VIII класу гімназії

У 1868, 1869 і 1870 роках в Австрійській імперії були видані закони про народну освіту, що практично без змін діяли до кінця її існування. На кожній дільниці території Австрії, де на відстані однієї години ходьби проживало не менше 40 дітей шкільного віку (обох статей), засновувалася початкова народна школа, а в кожному окрузі — вища школа (в Австрії вищі школи відповідали за другий етап середньої освіти). Шкільне навчання майже всюди було безкоштовним, витрати на утримання шкіл розподілялися між громадами, округами та державою в залежності від рівня доходів населення тих чи інших австрійських земель. В Австрії обов’язковий шкільний курс спочатку був восьмирічним (з 7 до 15 років), але в 1883 році були прийняті поправки до законів, що скоротили його до шести років.

Учень VI класу гімназії

Учень VI класу гімназії

В Угорщині обов’язкове навчання поширювалося на дітей 6–12 років, громадська школа засновувалася в громадах, де було не менше 30 дітей, батьки яких не побажали віддати їх у церковну школу. У громадах з 5 тис. і більше мешканців засновувалися вищі народні школи, в яких хлопчики навчалися три роки, а дівчатка — два. Крім того, в угорських містах існували вищі народні школи, аналогічні австрійським.

У 1884 році всі початкові школи Австрії було перейменовано на гімназії, почалося впровадження нових навчальних планів. Кожна гімназія ділилася на початкову (перші чотири класи) та старшу (останні чотири класи), навчальний рік тривав з 16 вересня по 16 липня. Учні повинні були вступити до 1-го класу не пізніш свого дев’ятиріччя, їх чисельність в кожному класі не мала перевищувала 50 осіб.

Значно менше було реальних шкіл, що давали майже таку ж освіту, що і гімназії, але з упором на практичну сторону точних наук. Згідно зі статутом 1850 року реальні школи повинні були давати «…середній ступінь початкової освіти, потрібної для промислових занять, так само як і підготовку до технічних закладів».

Уніформа

Кокарда учня української гімназії

Кокарда учня української гімназії

На початку ХХ століття уряди Австрії та Угорщини стали приділяти все більше уваги військовій підготовці та організації юнацтва. В школах поступово вводили обмундирування, на кшталт армійського за кольором і кроєм:

Петлиця учня VII класу гімназії (один галун втрачений)

Петлиця учня VII класу гімназії (один галун втрачений)

Одним з найбільш цікавих елементів обмундирування були петлиці з чорного оксамиту (на комірі кітеля) з різною кількістю смужок з металізованого галуну: в I–IV класах — від 1 до 4 срібних; в V–VIII класах — від 1 до 4 золотих.

Учням забороняли відступати від заведеного регламенту обмундирування, носити з ним елементи цивільного одягу або навпаки. Єдиним послабленням став дозвіл носити замість двобортного пальто плащ-пелерину з підкладкою блакитного кольору. Незважаючи на жорсткі заборони, порушення регламенту мали місце. Так, Михайло Хронов’ят, що мешкав перед Першою світовою війною в Перемишлі, писав у спогадах:

Ученики VIII класса Академической гимназии на экскурсии в окрестностях Львова

Ученики VIII класса Академической гимназии на экскурсии в окрестностях Львова

«Австрія тільки на пробу впровадила в Галичині для гімназійних учнів приписану форму однострою, яка своїм виглядом дуже зближалася до тодішньої військової уніформи. На твердій шапці носили учні металеву відзнаку: між двома вкруг зложеними галузками знаходилася буква “G”, а під нею римська цифра-число даної гімназії. Від 1911 р. всі учні української гімназії носили вже на шапках українське “Ґ”. Цю зміну перевели учні самі і вона скоро принялася, хоч не була ніким затверджена.»

Вогнева підготовка

На початку ХХ століття в старших класах середніх навчальних закладів була введена стрільба бойовими патронами, дозволили формування дитячих дружин за зразком скаутських організацій. При цьому навчання хлопчиків стрільбі не було обов’язковим. Як згадує Михайло Хронов’ят:

«Коротко перед І-ою світовою війною Австрія впровадила у двох найвищих клясах гімназій військовий вишкіл, що відбувався кожної суботи. Учні VІІ-ої і VШ-ої кляс відбували муштру на гімназійному подвірі, або в часі непогоди вчилися орудувати крісом в руханковій залі.»

До навчання кульової стрільби залучали юнаків VII і VIII класів гімназій, реальних шкіл і ліцеїв. Заняття проводилися по суботах з жовтня по травень, загальне кількість навчальних годин мало становити не менше 50. Курс починався з теоретичної частини, але на ній увагу не загострювали. Потім проводилися вправи з поводження зі зброєю та стрілянина дробинками — по 100 пострілів на кожного учня за весь курс навчання. Стрілянина повинна була проводитися під відкритим небом: на шкільному подвір’ї, плацу місцевого стрілецького товариства тощо. Наприкінці першого року навчання проводилися змагання.

Учні Спеціальної польської гімназії (Szkóła Wydziałowa) з літерами «W» на кокардах. В австрійській і міжвоєнної Польщі такі навчальні заклади давали спеціальну технічну або гуманітарну освіту і займали проміжне положення між початковою (I-IV класи) і вищої (V-VIII класи) гімназіями

Учні Спеціальної польської гімназії (Szkóła Wydziałowa) з літерами «W» на кокардах. В австрійській і міжвоєнної Польщі такі навчальні заклади давали спеціальну технічну або гуманітарну освіту і займали проміжне положення між початковою (I-IV класи) і вищої (V-VIII класи) гімназіями

На другий рік все повторювалося з тією різницею, що тепер стріляли бойовими патронами — кожному учню загалом видавали 40 штук. При цьому до стрільб допускали лише учнів, що показали задовільні результати на теоретичних заняттях і в стрільбі дробинками. За підсумками кульових стрільб учнів поділяли на три групи в залежності від успішності враження мішеней. Другий навчальний рік також завершувався змаганнями. Стрільби бойовими патронами проводилися лише на армійських полігонах (якщо вони не були зайняті військами) або в тирах стрілецьких товариств.

Під час всього дворічного періоду стрілецької підготовки в учнів виробляли навички окомірної зйомки— піхота чекала на призовників, здатних до швидкого навчання спеціальності далекомірника.

Безкоштовно забезпечувати учнів дробом і бойовими патронами, а також прийнятими на озброєння зразками стрілецької зброї повинні були місцеві ландверні (в Австрійській імперії) або гонведні (в Угорському королівстві) військові частини. Вони ж були зобов’язані лагодити зброю. Зі свого боку керівництво навчальних закладів зобов’язувалося дбайливо зберігати зброю та патрони до неї — двічі на рік військові це перевіряли. Що ж стосується мішеней, то військові продавали їх школам, але тільки по собівартісті.

Для проведення суботніх занять ландверні та гонведні частини відправляли в школи офіцерів-інструкторів, але з умовою, що відряджений витрачав на урок і дорогу в обидві кінці не більше одного дня. Михайло Хронов’ят писав:

«В перемиській гімназії переводили це військове передшкілля підстаршини (тобто унтер-офіцери — прим. Автора) 10-го полку піхоти [спільного війська], що стаціонував в Перемишлі, під сталим доглядом одного старшини. Від часу до часу відбувалися на військовій стрільниці в недалеких Пикуличах вправи в стрілянню, які кінчилися премійованим стрілянням та роздачею нагород найкращим стрільцям.»

Найкраще справа з допризовної підготовкою йшла в Угорщині — заняття зі стрільби проводили майже всі угорські школи, загальна кількість старшокласників, які навчалися, досягала 14 тисяч. На дві тисячі менше учнів налічувалося в австрійських землях: чехи, які вже мали репутацію ненадійних підданих корони, несхвально ставилися до мілітаризації молоді. А ось в Тіролі та Форарльберзі, які користувалися старовинними військовими привілеями, навчання стрільбі було заведено в усіх школах. Напередодні Першої світової війни у Відні відбулися загальноавстрійські змагання зі стрільби серед школярів. Михайло Хронов’ят пригадував:

«В травні 1914 р. відбулося у Відні премійове стріляння для усіх середніх шкіл з цілої Австрії, а участь в ньому взяло по 10 учнів з кожної [гімназії]. На цей т. зв. “Кайзер Гульдіґунґ унд Прайс-шіссен” вислали теж і всі галицькі (як українські, так і польські) гімназії по 10 найкращих стрільців. З нашої гімназії виїхало нас теж 10-ох під проводом учителя… Нагород з віденської стрільниці ми не привезли. Всі вони дісталися тирольцям, які стріляли своїми, отже випробуваними крісами.»

У 1911 році для проведення позашкільної військової підготовки в Австрії було створено «Імперський союз Юнацьких дружин», який об’єднав молодіжні організації у Відні, Пресбаумі, Граці, Клагенфурті, Бруку та деяких містах Чехії з переважною кількістю німецького населення. Нечисленні дружини існували й у деяких угорських комітатах. У тому ж році Військове міністерство спільного війська видало циркуляр, в якому рекомендувало школам організовувати для учнів екскурсії до ряду військових музеїв, установ і закладів, бути присутніми на польових заняттях і маневрах військ (для цього пропонувалося налагодити зв’язок з військовими комендантами).

Загалом введення початкової військової підготовки в старших класах середніх шкіл Австро-Угорщини можна визнати корисним і своєчасним. Незважаючи на добровільний характер занять і відвертий саботаж з боку чеського населення, це давало державі значну кількість юнаків, готових до призову до війська. Так, в 1913 році, через шкільну «воєнку» пройшло близько 26 тисяч учнів, а на наступний рік був передбачений призов 130 650 юнаків — отже навички поводження зі стрілецькою зброєю та вміння в кульовій стрільбі мали майже 20% потенційних новобранців. З огляду ж на те, що молоді люди з повною загальною середньою освітою могли проходити військову службу на особливих умовах «однорічних добровольців», які передбачали вдвічі (до 1912 року — втричі) скорочений термін перебування в армії, базова військова підготовка ще в школідля багатьох ставала бажаною. Тим більше, що витрати на цю підготовку повністю покривала держава.


Література

  1. Австро-Венгрiя. Военная энциклопедiя. — М.: Изд-во Тов-ва И. Д. Сытина, 1914. — Т. 1. — С. 55–78.
  2. Адаменко Д. Императорский и королевский военный мундир: 1914 г. — Киев, 2011. — С. 109–112.
  3. Вооруженныя Силы Австро-Венгрiи. Часть 1. Организацiя, мобилизацiя и составъ вооруженныхъ силъ. (По даннымъ к 1 января 1912 года.). — СПБ: Главное Управленiе Генерального Штаба, 1912. — С. 166–181.
  4. Галичина — український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом]. – Львів: Апріорі, 2014. — С. 28.
  5. Хроновят М. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1972. — № 1. — С. 33.
  6. Начальное народное образованіе за границей: Австро-Венгрія // Энциклопедическiй словарь Брокгауза и Ефрона.— СПБ, 1897. — Т. XXI-а. — С. 66.
  7. http://ah.org.ua.

Стаття була оприлюднена російською мовою на сайті «WARSPOT»: https://warspot.ru/8894-doprizyvnaya-podgotovka-v-avstro-vengrii-srednyaya-shkola

Опубликовал: Дмитрий Адаменко | 7 Березня 2020
Рубрика: Загальні відомості, Загальні відомості, Загальні відомості, Збройні сили, Історія, Малюнки, Однострій, Одяг, Фотографії
Позначки:, , ,

Последние опубликование статьи